Дитина ставить питання про війну. Як правильно відповісти? Як не сказати зайве? Чи варто відповідати взагалі? Психологи рекомендують відповідати на запитання дитини. Але важливо ЩО сказати та не сказати зайвого!

  ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ, що дитині не можна чути фрази, в якому б настрої ви не були б.

1. «Ти ще не виріс, щоб про таке думати. Це не для тебе»

Заборони посилюють відчуття тривоги та невизначеності.

2. «Ми маємо боротися, щоб перемогти всіх ворогів»

Не можна представляти війну дитині як нормальний спосіб вирішення конфлікту.

3. «Виростеш - теж воюватимеш»

Дитину треба готувати до мирного життя, а не до війн. Це питання навіть не моралі, а душевного здоров'я. "Захищати людей у майбутньому" - формулювання, яке допомагає дитині рости сильним та сміливим. "Воювати, мстити" - плани, які руйнівно діють на незміцнілу дитячу психіку.

 4.«Твого батька можуть убити на війні. Твій тато там, де небезпечно»

Ваші хвилювання  не повинні передаватися дитині, дитина повинна відчувати впевненість, що для її сім'ї все завершиться благополучно. Інакше в нього зникне відчуття безпеки світу, а у віці до 10 років такі переживання болючі та закладають на майбутнє такі риси характеру, як недовіра до оточуючих, песимізм.

 5. «Ти злякався вибуху, побаченого по телевізору? А солдати не бояться, не будь боягузом...»

Соромитись за прояв тривоги не можна. Так ви не допоможете позбутися дитині страху, а лише сховаєте переживання вглиб, привчивши  в майбутньому секретничати. Страхи, які малюк намагається поодинці придушити, можуть обернутися фізичними нездужаннями, такими як неврози, заїкуватість, енурез, розлади сну та апетиту.

6. «Викинь свій пістолет. Я розповім тобі, що таке справжнє поранення…»

У жодному разі не можна описувати поранення, наслідки застосування зброї. Останнім часом психологи все частіше працюють з дітьми, яким батьки описували жахи битв. Результатом таких розмов можуть бути нервові зриви у дітей, і, як наслідок, тривала реабілітація.

7. «Люди сварилися, билися, ось як ти з однокласниками, а потім почали боротися один з одним. Ось що буває, якщо не вмієш миритися…»

   Для дитини небезпечно думати, що звичайні бійки можуть перерости у вбивства. Або малюк почне уникати будь-яких з'ясування стосунків, щоб не стати жертвою, через що інші діти можуть вважати його слабаком. Або дитина буде боятися сама себе та спалахів гніву, а такі переживання в дорослому житті загрожують депресіями, схильністю до зайвої самокритики, неврозами, психозами.
                                                Усім миру та спокою!